ОПИС ДОСВІДУ РОБОТИ КЕРІВНИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

КАЧАНА ОЛЕКСІЯ АНАТОЛІЙОВИЧА.

        Наприкінці ХХ століття лідери світової науки занесли проблему здоров`я до кола глобальних проблем, вирішення яких обумовлює факт подальшого існування людства як біологічного виду на планеті Земля. Нині у науковому обігу виникло нове визначення - антропологічна катастрофа, сутність якої полягає в тому, що згідно з основним біологічним законом кожен біологічний вид вимирає, якщо змінюються умови існування, до яких він був пристосований тисячоліттями в процесі еволюції. До останнього етапу розвитку людства (до початку ХХ століття) умови його існування формувала природа, і саме до цих умов організм людини і пристосувався біологічно протягом попереднього еволюційного періоду. Але з того часу, як людина охопила своєю діяльністю майже всю планету (ХХ століття), вона почала істотно змінювати умови життєдіяльності, до яких була пристосована в своєму історико-біологічному розвитку. Ці зміни в останній чверті століття, як свідчать об`єктивні дослідження, набули катастрофічного масштабу. За даними медичної статистики підвищення показників захворюваності і смертності спостерігається саме з другої половини ХХ століття.

Глобальна вагомість і актуальність проблеми викликала у мене необхідність ґрунтовних досліджень феномена здоров`я людини і його складників, пошуку шляхів позитивного впливу.
         Умови сучасного життя і існуюча педагогічна система, на мій погляд, дають учням достатній об'єм знань, але не здатні зберегти здоров'я учнів. В підтвердження цього я виділив три основних фактора:

1) катастрофічне зниження здоров'я учнів;

2) нестійка мотивація в збереженні свого здоров'я;

3) відсутність механізмів впровадження принципів здорового способу життя в масову практику.

 Звідси важливим педагогічним завданням для мене є виховання фізично культурного і грамотного юного громадянина країни, здатного нести відповідальність за своє здоров'я. 

Затвердження здорового способу життя підростаючого покоління сьогодні розглядається мною в практиці роботи ПТУ як один з пріоритетних напрямів гуманізації освіти. Значущість формування ціннісних орієнтацій в аспекті даної проблеми обумовлена необхідністю збереження і вдосконалення їх фізичного, психічного і соціального благополуччя. Здоров'я і фізична дієздатність є умовою і базисом для розкриття потенціалу особи. Від того, наскільки успішно вдається сформувати і закріпити валеологічні орієнтації і навики здорового способу життя у підлітковому віці, залежить в подальшому реальний спосіб життя людини.

Аналіз філософської, психолого-педагогічної літератури з даної проблеми, а також наявного досвіду роботи освітніх установ підтвердив, що існують деякі суперечності між: 

     - потребою суспільства у вихованні здорового молодого покоління і   
відсутністю достатніх педагогічних умов для формування здоров'я в сім'ї і освітніх закладах;

- різким збільшенням інформаційного навантаження на підлітків і методами навчання.

 Для подолання цих суперечностей у своєму досвіді роботи я поставив мету - вивчення  нестандартних підходів до вирішення завдань з фізичного виховання.

Відповідно до зазначеної мети були поставлені такі завдання:

- розглянути сучасні вирішення постановки проблеми для їх використання на уроках з фізичного виховання;

- розробити  заходи із впровадженням на уроках нестандартних підходів.

Сьогодення пов'язано з новими тенденціями, певною «модою» щодо рухової ді­яльності. Саме це визначило використання у своєму досвіду таких нових видів спортивної спеціалізації, як степ-аеробіка, ритмічна гімнастика, самомасаж, система йогів, дихальна гімнастика та психологічні розвантаження, які користуються широким попитом і інтересом у підлітків. Тому використання рухових елементів, запозичених із цих ви­дів, поряд із традиційними засобами у рамках академічних форм фізичного виховання і є, на мій погляд, нагальною проблемою в училищі.

Використання нетрадиційних форм і методів проведення занять з фізичної культури у моїй роботі реалізують поставлені завдання і мають наступне значення:

- створюється фундамент гармонійно­го фізичного розвитку, зміцнення здоров'я, фізкультурної освіти і виховання, нако­пичуються передумови для успішного оволодіння виробничо-трудовими, військовими та іншими спеціальними руховими діями;

- підтримується поточна фізкультурна і розумова працездатність, яка забез­печує успішність на навчальних заняттях, а у перспективі - ефективність будь-якої громадсько-корисної діяльності;

- раціонально організується дозвілля дітей, елементи фізичної культури за­ проваджуються у побут поступовим залученням до спортивної діяльнос­ті;

- поступово підвищується моральна, інтелектуальна, естетична і трудова культура підростаючого покоління.

Хочеться сказати, що використання нетрадиційних методів гімнастики необхідно застосовувати як додаток до основної програми фізичного виховання. Їх використання дозволяють позитивно впливати на моральне, естетичне, вольове виховання учнів, а також вирішується питання занять з учнями підготовчої та спеціальної медичних груп.

Так, наприклад, використовуючи на заняттях вправи зі степ-аеробіки, я спостеріг, що є ряд переваг: менша травмонебезпечність, нею можуть займатися учні незалежно від рівня фізичного розвитку і підготовленості.

Для попередження травматизму, розігріву м’язів та суглобів я використовую самомасаж. Вибір даного виду масажу зумовило те, що учні використовують його не лише на уроках, а й у повсякденному житті. Спектр дії самомасажу дуже широкий і ефективний для відновлення сил та підвищення працездатності.

В розминці, а також в основній частині уроку я використовую елементи йоги для зміцнення опорно-рухового апарату та розвитку сили, гнучкості, статичної витривалості.

Перед мною, як педагогом, стоїть важливе завдання – зацікавити учнів предметом «Фізичне виховання». Вирішення цього питання полягає в розвитку інтересу до навчання та культурної діяльності, а також позбавлення стресів, які очікують підлітків і в училищі, і вдома. Тому після фізичного навантаження використовую метод релаксації. Як результат, учні заспокоюються, швидше відновлюються  і виникає бажання до навчання.

Підсумовуючи результати досвіду роботи хочу зауважити, що використання нестандартних підходів забезпечує позитивний вплив на здоров’я учнів за умов дотримання певних правил:

а) засоби і методи  повинні застосовуватись тільки такі, що мають наукове обґрунтування їх оздоровчої цінності;

б) фізичні навантаження повинні плануватися відповідно з можливостями учнів;

в) в процесі використання всіх форм фізичної культури необхідно забезпечити регулярність і єдність лікарського, педагогічного контролю і самоконтролю.

Регулярне застосування стандартних і нестандартних підходів і загартовуючих процедур покращує життєвий тонус організму, загальний стан імунної системи, працездатність і попереджає передчасне старіння.

Досвід моєї роботи свідчить, що у разі систематичних занять фізичними вправами значно покращує стан здоров’я учнів, збільшує бажання до навчання. Увесь арсенал оздоровчих засобів, що запропоновані у моїй роботі, дозволить досягти ефективності при умові регулярних занять. Це дозволить створити особисту систему оздоровлення, фізичних уподобань на оптимальному для кожного учня рівні.

Література.

1.        Годик М.А. Спортивная метрология: Учебник для институтов физ.культ.- М., 1998.

2.        Гутько И.П., Соколов В.А., Забаровский К.К. Азбука здоровья – Минск: Полымя, 1988.

3.        Кривошеєва Г. Культура здоров'я особистості як соціально-педагогічна проблема. //Шлях освіти. - 2001. - № 1. - С. 35 - 37.

4.        Кусок Т. Здоров'я дітей - майбутнє нації. //Все для вчителя. - 2002. - № 15 - 16. - С. 71.

5.        Купер К. Аэробика для хорошего самочувствия: Пер.с англ. 2-е изд.доп., перераб. – М.: Физкультура и спорт, 1989.

6.        Линець М.М.Основи методики розвитку рухових якостей: Навчальний посібник для фізкультурних вузів. – Львів: "Штабр”, 1997.

7.        Максименко А.М. Основы теории и методики физической культуры. – М., 1999.

8.        Матвеев Л.П. Теория и методика физической культуры. Учебник для ин-тов физ. культуры. – М.: "ФиС”, 1991.

9.        Холодов Ж.К., Кузнецов В.С. Теория и методика физического воспитания и спорта: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений. – 2-е изд. испр. и доп.-  М.: Издательский центр «Академия», 2002

10.    Чечельницкая С.И. Обучение здоровью - реальный шаг к снижению заболеваемости и смертности среди детей и подростков. //Завуч нач.шк. - 2001. - № 6. -С. 125 - 128.

11.    Чумаков Б.Н. Валеология: Учеб.пособие. - М.: Пед. общество России, 2002. - 407 с

12.    Матов М.А., Иванова О.А. и др. Ритмическая гимнастика для школьников. – М.:Знание, 1989.- С.5-17.

13.    Погасій Л., Сторчак С., Короп М. Шейпінг – це здоров’я і краса// Фізичне виховання в школі. – 1997. - №3. – С. 24-27.

14.    Рощенко В. Стретчинг // Фізичне виховання в школі. – 1997. - №3. – С. 31-34

15.    Смолевский В.М., Ивлиев Б.К. Нетрадиционные виды гимнастики. М.: Просвещение, 1992. – С.7-12.

16.    Солодков А.С., Сологуб Е.Б. Физиология человека. Общая, спортивная, возрастная: Учебник. - М.: Терра - Спорт, Олимпия пресс, 2001. - 520 с., ил.

17.    Сущенко Л.П. Соціальні технології культивування ЗСЖ людини. - Запоріжжя: ЗДУ, 1999. - 308 с.Теорія і методика фізичного виховання: У 2 томах – Том 2/ За ред.. Т.Ю. Круцевич. – К: Олімпійська література, 2008. – С. 75-79.